Гра на уроках природознавства у спеціальній школі

Не так важливо вчити дітей, 
як потрібно створити ситуацію, у якій дитина просто не може не вчитися і робить це із задоволенням.

К.Роджерс

Навчати – це значить знати, куди ти можеш

піти і створити шлях таким цікавим

і приваблюючим, що твої учні захочуть іти з тобою.

Стефан Коді

 

Сучасне суспільство висуває нові вимоги до школи, вчителя, учнів. Одним зі стратегічних завдань, визначених у Державній національній програмі «Освіта» («Україна XXI століття»), Законі України «Про загальну середню освіту», «Стандарті базової середньої освіти», є створення умов для формування освіченої, творчої особистості громадянина, реалізації та самореалізації його природних задатків і можливостей в освітньому процесі. 

Щоб мати можливість знайти своє місце в житті, учень спеціальної школи повинен володіти певними якостями:

• 
  гнучко адаптуватися в життєвих ситуаціях;

• 
  самостійно і критично мислити;

• 
  грамотно працювати з інформацією (вміти збирати потрібні факти, аналізувати їх, висувати гіпотези розв'язання проблем, робити необхідні узагальнення, зіставлення з аналогічними або альтернативними варіантами розв'язання, встановлювати статистичні закономірності, робити аргументовані висновки, використовувати їх для розв'язання нових проблем);

• 
  уміти самостійно працювати над розвитком особистого морального, інтелектуального, культурного рівня.

Основними завданнями курсу «Природознавство» є розвиток у школярів з порушеннями інтелектуального розвитку пізнавального інтересу до вивчення предметів природничого циклу, формування ключових компетенцій (соціальних, полікультурних, інформаційних, комунікативних, саморозвитку, самоосвіти), загальнопредметних компетенцій (розвиток загальнонавчальних та спеціальних умінь, способів діяльності по вивченню живої і неживої природи), формування емоційно-ціннісного та природоохоронного ставлення учнів до довкілля на основі більш системних знань про природу.
 

Навчальна гра – це підпорядковане сукупності певних правил і прийомів заняття, у процесі якого реалізуються дидактичні завдання за допомогою ігрових ситуацій. У структурі навчальної гри можна виділити такі компоненти:
-дійові особи або учасники гри;
-правила, які визначають діапазон дій гравців (часовий і організаційний режим навчання);
-сюжет, що визначає зміст навчальної діяльності;
-навчальне завдання як ситуація з пізнавальними цілями, які досягаються у процесі гри;
-ігровий матеріал (жетони, фішки, рулетка тощо) відповідно до правил гри.
Будь-яка гра відрізняється від іншої одним або кількома структурними компонентами. Наприклад, розрізняють ігри за:
-кількістю учасників: індивідуальні (ребус, головоломка);
колективні (КВК, турнір, вікторина, «аукціон»);
-часовим режимом: короткочасні (лото, чайнворд); тривалі («круглий стіл», «суд», «конференція»);
-навчальним завданням (кількістю ігрових ситуацій):
прості (лото, головоломка), комбіновані (КВК, «казка»);
іншими ознаками.
Варіативність і кількість компонентів у структурі навчальної гри визначають її вид (лото, кросворд, «казка», «прес-конференція» тощо). Видів ігор досить багато. Однак необхідно зазначити, що деякі з часом видозмінюються. Для прикладу візьмемо вікторину. Її різновидами стали «Поле чудес», «Що? Де? Коли?», «Брейн-ринг», «Щасливий випадок». З появою сучасних ТЗН, засобів телекомунікацій, з інтелектуальним розвитком суспільства кількість видів ігор збільшуватиметься і, очевидно, саме інтелектуальних. Таке розмаїття і можливість використання ігор на уроках природознавства зумовлює необхідність їх систематизації. Для цього, по-перше, треба виділити ознаки певної групи. Очевидно, що ними мають бути ігрові правила і функції. Правила визначають часовий та організаційний режим навчання. За функціями правила можна поділити на три групи: операційні, процесуальні, організаційно-управлінські.
Операційні правила обмежують дії та операції, що виконуються учасниками у процесі гри.
Процесуальні правила визначають логічні й часові характеристики навчально-ігрової діяльності. Сюди ж можна віднести і спеціальні ігрові процедури, які визначають імовірнісний характер ігрового процесу (роздавання жетонів, обертання рулетки тощо).
Організаційно-управлінські правила визначають організаційну структуру (індивідуальну, групову, фронтальну), а також спосіб взаємодії учасників навчально-ігрової діяльності.
Для різних видів ігор характерна та чи інша група правил та їх поєднання. Тому доцільно об'єднати види ігор за певними правилами у типи: настільні, змагальні, рольові.
У настільних іграх провідну роль відіграють операційні правила, якими визначається ігрове завдання. Тому є можливість використовувати різні комбінації, партії тощо. Для настільних ігор не встановлюються спеціальні ігрові процедури, які б надавали грі імовірнісного характеру. Вихідні позиції учасників рівноцінні і суперники спостерігають за ходами один одного протягом усієї гри. Як ігровий матеріал можна використовувати креслення (кросворд, чайнворд), малюнки (ребус, головоломка), літери тощо.
Основним дидактичним призначенням настільних ігор на уроках природознавства є створення емпіричної бази, приведення пізнавального досвіду школярів з особливими потребами у відповідність із змістом навчального матеріалу. Завдяки настільним іграм є можливість оригінальним способом закріпити отримані знання, додатково використати довідкову, науково-популярну літературу, атласи тощо.
У рольових іграх на перший план виходять організаційно-управлінські правила, основною функцією яких є спонукання ігрового протиборства, зіткнення інтересів учасників, створення ігрового конфлікту тощо.

Застосування творчих ігор сприяє узагальненню і систематизації знань, формуванню нових знань, умінь і навичок, забезпечує посилення зв'язку знань школярів з життям, практичною діяльністю, формує цілісне уявлення про світ.
Отже, пріоритетність навчально-пізнавальної діяльності і рівень самостійності учнів (клас ігор), характер організації навчання (тип ігор) і видовий склад ігор (навчальна гра) дають можливість виділити ігрові форми навчання й дати визначення цього поняття.
Ігрова форма навчання – це спосіб організації навчально-пізнавальної діяльності учнів на основі ігрової моделі.
Структурними компонентами ігрової форми є:
-ігрова модель, яка визначає рамки гри і є її вихідною базою, тобто в основі лежить вид гри;
-спосіб організації навчання або правила організації гри і навчання, що визначають тип гри;
-характер навчально-пізнавальної діяльності, що визначає клас гри.
Ігрова форма характеризується саме цими структурними компонентами. Ігрових форм не може бути безліч, а виділяється лише три: «дидактична гра», «семінар» і «дослідження» (структура кожної з них зображена на рис. 3).
Ігрові форми навчання є своєрідною імітацією реальної ситуації і спрямовані насамперед на досягнення дидактичних цілей навчально-пізнавальної діяльності учнів.
Визначення ігрових форм зумовлене також і метою навчання. Якщо розглядати ігрову форму з погляду діяльності учнів на основі гри, то матимемо справу з «дидактичною грою». Коли ж метою є результат або аналіз і у ході ігрової діяльності перевіряється його достовірність, то мають місце такі ігрові форми, як «дослідження» і «семінар».
Отже, розмежування понять «навчальна гра» й «ігрова форма навчання», визначення їх структурних компонентів дало можливість здійснити класифікацію ігор і виділити ігрові форми. Це сприятиме ефективному використанню їх на уроках географії та в позакласній роботі.
У педагогічній практиці спеціальної школи проводяться такі нестандартні уроки – як урок-семінар, урок-лекція, урок-конференція, урок-гра (ділова чи рольова), рідше – урок-змагання, урок-консультація, урок-залік, бінарні чи комп'ютерні уроки, урок творчості, урок-аукціон, урок-«суд», урок-діалог, урок-концерт, театралізовані уроки, уроки пошуку істини, уроки тощо. При виборі типу уроку важливо враховувати вікові та індивідуальні психофізіологічні особливості учнів, їх бажання і вміння, а також той фактичний матеріал, який вивчатиметься на данному чи попередніх уроків.
Нестандартні підходи можна застосовувати на різних етапах стандартних (традиційних) уроків, а саме: при сприйманні та усвідомленні нового навчального матеріалу, при актуалізації опорних знань та вмінь учнів, при закріпленні, систематизації та повторення тощо.
Нестандартні за змістом запитання, незвичний погляд на проблему створюють певну емоційну обстановку на уроці, активізують учнів, сприяють розвитку логічного мислення, бажання пізнати явище чи проблему не однобоко, а багатогранно.
Навчально-ігрова модель відтворює процес взаємодії діяльності вчителя і діяльності учнів на основі використання певного виду гри та відповідних методів навчання. Діяльність учителя в ігровому навчанні спрямована до педагогічного управління, яке включає моделювання, проектування та стимулювання навчального процесу
Завдяки педагогічному моделюванню визначається ігрова форма й вид гри, відповідно до навчального матеріалу вибираються методи, прийоми, способи і засоби, що стимулюють навчання, тобто формують мету, мотиви й сприяють вирішенню дидактичних завдань. При цьому учитель має змогу постійно здійснювати контроль, корекцію та оцінку навчально-пізнавальної діяльності школярів. Педагогічне проектування прогнозує результат навчання, тобто рівень засвоєння передбачуваних знань, набуття вмінь та навичок, розвиток і виховання особистості.
Гра відображає зміст навчального матеріалу, що складає предмет діяльності. Однак, ігрова діяльність не виникає спонтанно, а здійснюється за певних умов:
-навчальний матеріал повинен бути закладений у змісті гри;
-дидактична ціль ставиться перед школярами у вигляді ігрового завдання;
-у процес навчання вводиться елемент змагання, який перетворює ігрове завдання на дидактичне;
-поетапне виконання поставлених завдань призводить до прогнозованого результату.
Завдання, що ставляться в процесі гри, повинні мати проблемний характер і містити суперечності. Це сприятиме пошуку оригінальних рішень і вирізнятиметься винахідливістю та цілеспрямованістю. Саме цілеспрямована, активна і свідома дія школяра, який вирішує навчально-пізнавальні завдання в ході гри, створює внутрішню передумову до навчання, а пізнавальний інтерес отримує основу для свого формування:
-активізує діяльність розумових процесів (логічне судження, припущення, узагальнення, аналіз);
-поглиблюються і систематизуються знання (основні ідеї, гіпотези, факти як доведення);
-з'ясовуються необхідні способи різних шляхів рішень, відбираються найраціональніші, -апробовуються набуті знання.
Розглядаючи навчально-ігрову діяльність як процес навчання, можна зробити висновок:
-навчально-ігрова діяльність – це динамічна багатокомпонентна цілісна система;
-провідним, системоутворюючим у діяльності є відношення педагогічного управління й навчання;
-ігрові методи і форми навчання зумовлюють активізацію пізнавальної діяльності;
-пізнавальна діяльність, що розгортається на основі гри, має свій предмет і спрямована на конкретні цілі та уявлення про результат;
-спосіб досягнення цілей і розвиток особистості школярів відбувається завдяки особистісно-мотиваційній діяльності;
-результат ігрового навчання досягається в процесі поетапного вирішення системи проблемних завдань;
-завдяки ігровій діяльності формуються комунікативні дії учнів між собою та вчителем, --підвищується рівень естетико-етичної сторони навчання;
-зростає інтерес до вивчення предмета.